Пісня на “Нулі”

Позначки

, , , ,

Ігор СІЛІВРА 

Пісня на “Нулі”

Другий «олівець» не вибухнув, тільки глухо встромився акурат посередині розташування. Ще один рвонув якось недбало, начеб то був не смертоносний снаряд, а велетенська новорічна петарда. Дебелий бородань встиг штовхнути дівчину на дно окопу й дозволив собі визирнути нагору. На його очах наступна ракета вдарила прямісінько в старезну вербу над струмком. Та замість того, щоб зникнути у вогняному спалаху, старе дерево наче поглинуло смерть, засяявши натомість нетутешнім світлом… 

  Читати далі

Advertisements

Песня на “Нуле”

Позначки

, , , , ,

Игорь СИЛИВРА 

 Песня на “Нуле”

Второй «карандаш» не взорвался, только глухо вонзился аккурат посреди расположения. Еще один рванул как-то неловко, словно то был не смертоносный снаряд, а огромная новогодняя петарда. Тучный бородач успел толкнуть девушку на дно окопа и позволил себе глянуть наверх. На его глазах следующая ракета ударила точнехонько в старую вербу над ручьем. Но вместо того, чтобы исчезнуть в огненной вспышке, старое дерево словно поглотило смерть, озарившись нездешним светом… 

  Читати далі

Початок Нового

Позначки

, , , , , , , , ,

Лариса Іллюк, Ігор Сілівра 

Початок Нового

  -7- 

Олег вискочив на сходову клітку і гримнув дверима. У скронях гупало. Вслід долинув Оксанин вереск: “Ну й забирайся до тієї своєї!.. ” 

Перше бажання ‒ повернутися і ще щось додати, аби останнє слово лишилося за ним. Олег скривився і стиснув зуби, аби опанувати лють. Руки за звичкою плескали по кишенях у пошуках цигарок, проте там не знайшлося нічого, крім смартфона. Звісно, він же більше не палить, а йти до магазину… Олег спересердя гримнув долонею по кнопці ліфта, та відреагувала тільки червоним поблимуванням: чекайте, ліфт їде. Нічого, хвилин десять, і будуть йому цигарки, хай навіть вдвічі дорожчі від роздрібної ціни. Зрештою, він тепер вже може собі дозволити. Кілька кліків ‒ і замовлення зроблене. Червоний вогник кнопки виклику блимнув та загорівся знову. На всяк випадок Олег знов її натиснув. Тиша схиляла до думки, що дрон прилетить раніше, аніж ліфт завершить свій круїз поверхами. Врешті двері розчинились. 

Читати далі

Трансконтинетальний експрес

Позначки

, , , , , , ,

Ігор Сілівра 

Справа перша. Трансконтинетальний експрес 

 

– Оце тобі й «la Cittа Nuova», – пробурмотів молодий чоловік, вдивляючись у вікно купе. – Нічого потворнішого я ще не бачив. Навіть у Києві. Навіть по назві. 

Спадок Антоніо Сан’Елії справді вражав: велетенські кострубаті форми підкреслювали функціональність будівель, павутиною колій снували потяги найрізноманітніших конструкцій. Під височенною скляною стелею збирались справжні хмари, велетенські лопасті вентиляторів їх шматували, заганяли у вентиляційні труби, але не справлялись. Вище несправжніх хмар, вище куполу, але нижче сірого неба до причальних веж поспішно швартувались цепеліни. Там, ззовні, схоже накрапав дощик.  

Читати далі

Кому ти потрібен

Позначки

, , , , , , ,

Ігор Сілівра 

Кому ти потрібен

-4- 

Красти погано.  

Це настільки безумовна істина, що не підлягає ані запереченню, ані обдумуванню.  

Красти неможливо. 

У світі міріадів розумних, пов’язаних між собою незримою павутиною речей, нереально взяти щось так, щоб цього ніхто не помітив. Ще у молодшій школі із таких «хапунів» весело та незлобливо сміялись: олівець голосно просив покласти його в належний пенал, випадково загублена іграшка бігла до власника, забутий зошит присилав на термінал прохання повернутись за ним. 

Читати далі

Иду на Вы

Позначки

, ,

Макс Пшебыльский, Игорь Силивра

Иду на вы

Іду на Ви

автор: Василь Пригодюк

Гейзер донецкого чернозема взлетает, кажется, до небес. Ноги подкашиваются, вопреки инстинкту заставляю их нести меня в свежую воронку. Хоть какое убежище.

Огневой шквал пошел дальше, засвистели пули. Передергиваю затвор. Бежать уже поздно. Читати далі

Іду на Ви

Позначки

, , , ,

Макс Пшебильський, Ігор Сілівра

Іду на Ви

Іду на Ви

автор: Василь Пригодюк

Гейзер донецького чорнозему здіймається, здається, аж до хмар. Ноги підкошуються, усупереч інстинкту змушую їх нести мене в свіжу воронку. Хоч якийсь прихисток. Читати далі

Навколо світу

Позначки

, , , ,

Ігор Сілівра

Навколо світу

1 червня 2020 року

Вирішив завести цей щоденник для нащадків. Навряд чи стану великим мандрівником, проте, уявляю собі, колись освіжатиму в пам’яті ці записи та переказуватиму їх в геть фантастичному вигляді. Може навіть напишу роман. Якщо це колись станеться, то я вже знаю, як назву перший розділ: «У дупі». Ні – це не про те, як я потрапив у неймовірно складну ситуацію, із якої з честю виплутався, врятувавши екіпаж та італійську принцесу – це про те, як я розпочав службу на цепеліні Департаменту Пошуку. Фантазія у чиновників явно відповідає посаді, бо офіційна назва мого судна: ДП-7. ДП, ясно? Дупа. Хоч, якщо чесно, якщо б справа була тільки в цьому, то назва розділу першого мала б бути «на Дупі». Інтригує. Читати далі

Зрада або “Все повертається”

Ігор Сілівра

Зрада або “Все повертається”

Двигун завивав, інколи переходячи на пекельний регіт і це дивним чином резонувало з накачаними адреналіном нервами. Зла веселість очистила душу від роками накопиченого бруду умовностей та правил, дивне відчуття крил за спиною неначе підказало: «можна все». І якщо вже плювати на правила — то на правила дорожнього руху можна нахаркати із особливим задоволенням. Роздайтесь хащі, жаба лізе! Роздайтесь, я сказав! Скрегіт металу, гусениці багатотонної машини із задоволенням перемелюють знак «стоянка заборонена», якусь «теслу» та, здається, «порше». Не розгледіти до пуття. Заборонена ж стоянка! Навіщо ж, ви, тварюки, не дотримуєтесь пе-де-де? Виття сирен гучнішає, попереду широкий проспект мерехтить наче новорічна ялинка від проблискових маячків та, певно, сучих генералів. У всіх Штатах генералів сорок штук, а в нас тільки мєнтовських три сотні!

Читати далі

Монетка на выкуп

Позначки

, , , ,

Сергей ПЫЛЬТЯЙ, Игорь СИЛИВРА

МОНЕТКА НА ВЫКУП

Монетка на викуп

автор: Вадим Соколенко

– Командир, вставай. Подъём, Пудель, кто-то идёт.

Максим открыл глаза и мигом поднялся, на него насмешливо смотрел Подкидыш.

– Мой позывной Дог! Чего тебе?

Лучи полуденного солнца еле пробивались сквозь замызганное окно. Саркастическая интонация Подкидыша подтверждала, что тревога не срочная.

– Ну, Такса – значит Такса, как хочешь. Крот возвращается. Рановато.

– Остальные?

– Пускай спят, ты же, командир, местный.

Читати далі